ojciec

В останню неділю січня (31.01.2021 р.) відбулося чергове засідання осередку НРУ у м. Стебнику. На початку засідання присутні вшанували хвилиною мовчання одного з засновників НРУ у м. Стебнику Остапа Іваночка, який помер 1 лютого 2020 р. Теплими спогадами про стебницького патріота поділилися донька Ганна Іваночко, секретар НРУ Стефанія Проців та колишня голова осередку Анастасія Галяк.

 

Ось і минув рік, як нема з нами батька, Іваночка Остапа Миколайовича, але сприймаємо його відсутність лише на рівні фізіологічному. На рівні ж підсвідомому – він завжди поруч, завжди знаходить можливість нам щось підказати, кудись спрямувати, просто уявно посміхнутися крізь свої козацькі вуса, що в остатні роки покрилися ледь помітним сивим інеєм…

Мабуть через те, що дістав гірське загартування (а родом батько – зі села Довгого Гірського), був великим патріотом, справжнім поборником свого, українського. І не зраджував цьому до останнього подиху свого життя. Свідченням того, що він був громадським активістом, який надихав та умів вести за собою інших, є численні світлини з поїздок та різноманітних заходів в архівному альбомі родини: виступ Стебницького Вертепу у м. Малинівка Вінницької області (1990 р.), під Верховною Радою (24 серпня 1991 р.), похорон В’ячеслава Чорновола (березень 1999 р.), похорон Ярослави Стецько (березень 2003 р.), форум «Нашої України» у м. Києві (1 листопада 2003 р.), інавгурація президента Віктора Ющенка у м. Київ (23 січня 2005 р.), святкування ювілею 60 років рухівця Івана Білинського, ювілею Павловського (21 серпня 2004 р.), спільна коляда (2003 р.), Помаранчева революція у Києві (23.01.2005 р.) тощо.

Остання подорож батька на Батьківщину була вісім років тому. Красива природа та карпатський клімат села Довге сформували його тією людиною, яку нині до сих пір усі згадують добрим словом. Три дні жили там в палатках, плавали в озері з ліліями, ловили рибу. Ініціатором тієї поїдки був шваґер Роман Огірчак, за що ми йому дякуємо. Батько відразу підтримав його ідею та з насолодою провів цей час у рідній місцевості.

За останні пів року уже втретє відвідуємо Ровінь. Уже без нього. Двічі влітку їздили на річку (коло Сопота) та раз взимку – на виїзне навчання. Благо, що дорогу відремонтували на Урич, тепер цей шлях можна за годину подолати.

У січні 2021 р. року також вдалося побувати на Ровені. І саме цю поїздку присвятила виключно батьку. Вдалося поєднати свою професійну діяльність і духовний відпочинок. З групою учнів побували на екскурсії в сусідніх Підгородцях в музеї-садибі «У дворі». Там насолодилися розповіддю про мальовничу місцевість, самотужки виготовляли піцу, а потім з апетитом її наминали…

На жаль, нині на Ровені кілька хатинок… Від нашої хатини залишилося лише кілька каменів. А яке це було колись село: веселе, гомінке, дружнє… Без змін залишилася лише капличка. Чиїсь дбайливі руки підтримують чистоту та привабливий зовнішній вигляд цієї святої місцини.

На самому хуторі зустріли давніх знайомих: родину Петриків, яка люб’язно пригостила запашним чаєм, дивовижним яблучником та теплими спогадами про покійних батька та стрийка, про найсокровенніші дитячо-юнацькі роки.

Просто спливають перед очима ті живі фрагменти щасливого дитинства… Нині нас чекає лише струмок, де тече та ж живильна водиця. Саме там мама батька зберігала слоїки з молоком. На жаль, нині не чекають нас гамірний ганок, акуратно заметене від опалих дрібних диких лісниць та грушок подвір’я, свіжа копиця чи в’язанка сіна, скошений Занів, дідуся святий наказ: «Євко, іди подій худобу або дай пацяті їсти; дівки, вже шоста година, а худоба ще в стайні, бійтеся Бога…», дзюбані Задні гоні, Верхлисний, стрижена дідусем вівця, веретено, що слугувало знаряддям праці в спритних руках господині, сама бабуся з руками, які пахнуть щойно спеченими пиріжками з дріжджового тіста зі сирною начинкою, в яку вона обов’язково додавала трішки якогось варення (а це переважно було яблучне, з кислинкою), борщ, заправлений апринцем або ж квасними лісницями, обов’язково солений макарон з молоком, велетенські голубці, які вправна ґаздиня різала на шматки і запікала в братрурі на смальці до золотистої скориночки, знаменита мачанака з різанки на яйцях до книшів, фарфорова біла діжка зі смальцем, що зберігалася завжди в другій холодній кімнаті, колиска, яка вибавила всіх дітей і котра висіла на гаку, піч, на яку всі залізали, хто хотів погріти кості, сіно в стодолі, котра слугувала часто-густо готелем, коли приїздили в село на якусь забаву (переважно весілля) численні гості, найочікуваніші свята на селі: Різдво з дивовижним вертепом, Великдень, коли можна було принести з церкви чужий кошик, Петра, коли отримували завжди завчасу придбані бабусею в сільському магазині пачку андрутів та печива, і Спаса, коли закінчувався піст і можна було йти за п’ять кілометрів по кладці через річку зранку – до церкви на празничу службу, а ввечері – до клубу на танці… Цей перелік ще можна довго продовжувати…. І де це все ділося? Таки кануло в історію та небуття. Бо нічого вічним не буває...

І хоча село – це вже не те, що було колись, ба, навіть, і на хутір не надто претендує, однак завжди, коли забракне духовної сили, повертатимемо туди, де минуло безтурботне дитинство, аби подихати гірським повітрям, насолодитися свіжим струменем річки Стрий, помилуватися Карпатськими краєвидами, морально відпочити від міської суєти…

Спи спокійно, невтомний патріоте, любий наш батьку… Дякуємо Тобі за все, а найбільше за те, що зумів прищепити любов до свого родинного гнізда, до отчого краю, до мови солов’їної, до патріотичної вкраїнської пісні…

На засіданні розглядалися нагальні питання : діяльність депутата Дрогобицької міської ради, пошуки приміщення у м. Стебнику для кімнати-музею шахтарської слави. Обговорювалися різні варіанти. Озвучувалася думка про можливість повернути стебницькій громаді такої знакової споруди, як Саліна, яка є візитівкою міста. Члени осередку НРУ запропонували, як варіант, офісне приміщення Народного Руху України у центрі міста. Інші запрошені на засідання розглядали варіант колишньої газової контори, окремі кімнати якої могли б слугувати картинною галереєю для стебницьких художників, салоном для фотовиставок, кінозалом, арткав’ярнею тощо.

Фото дня

Анонси подій

<<  <  Вересня 2021  >  >>
 Пн  Вт  Ср  Чт  Пт  Сб  Нд 
    1  2  3  4  5
  6  7  8  9101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Real time web analytics, Heat map tracking

Погода