Sam

Ми сьогодні, з нагоди Всесвітнього дня поезії та Тижня читання, влаштували «Квартирник». Планувалося зустріч провести в кафе, але через карантинні обмеження провели неформальну бесіду з дотриманням усіх карантинних вимог з уже відомим стебничанином поетом-бардом, фотографом, звукорежисером, музикантом, композитором Ярославом Бараном (Я-РЕКОМ)

 

  • Напередодні всесвітнього дня поезії наш край відвідала письменниця Лариса Ніцой. Ваше враження від візиту?

 

У цьому візиті є два великі позитиви. По-перше, наш край відвідують цікаві люди в багатьох планах, а ще, тим паче, патріоти України. Це хороший урок для нас. Це можливість подивитися на те, як в інших регіонах України бачать патріотизм. Приємно, що він не відрізняється від нашого погляду та розуміння. Тобто в нас є більше подібностей, ніж ми собі уявляємо. І другим моментом є те, що ми познайомилися з творчістю п. Лариси Ніцой. По собі знаю, що писати дитячу літературу, писати казки є гіперскладно. Це, по-перше, відповідально, а, по-друге, це треба мати певний фаховий рівень, щоб залишатися дитиною і говорити тією ж мовою, що й діти. А тим більше сучасні діти. Ми були іншими дітьми, а сучасне покоління – це ще інші діти. А пані Ларисі це фантастично вдається. Судячи по тих презентаціях, свідками яких ми були, діти слухали казкарку з відкритим ротом, оскільки кожен сюжет був цікавим, кожна деталь заворожувала та інтригувала. Тут надзвичайно органічно поєднано педагогізм з дитячими сюжетами, що не так часто можна зустріти в творчості сучасних письменників дитячої літератури. Поза сумнівом, ці три дні були дуже цікавими, ми мали достатньо часу дізнатися про п. Ларису, як про особистість, та досхочу неформально поспілкуватися. Тому стверджуємо, що це цікава і абсолютно нескандальна особистість, образ якої нам намагаються нав’язати проросійські канали на телебаченні.

.Nicoj

  • Переходимо до аналізу Вашої творчості. Знаємо, що днями визріла цілком свіжа поезія: коли Ви їхали в Урич, дорогою написали вірш про Карпати. Що саме слугує відправною крапкою, коли Ви беретеся за перо?

 

В останній поїздці мені вдалося вбити чотирьох зайців. По-перше, це побачити знову гори, від яких я завжди заряджаюся позитивною енергією. По-друге, зробити гарну фотосесію. По-третє, поспілкуватися з п. Ларисою Ніцой і, по-четверте, провести приємно час з друзями. І ця свіжа подорож в Карпати мене тричі вразила. Перший раз це було, коли засніжений краєвид намагався зафіксувати камерою. Набравшись позитиву, повернувся додому. Починаю обробляти світлини і отримую другу порцію вражень. На жаль, мить мандрівки є скороминучою. А ось завдяки фотографії маєш можливість оцінити ту красу, де ти побував. І ти подумки відтворюєш: «Боже, яка краса!». І ось знову насолоджуєшся природою, коли пишеш вірш та спілкуєшся зі своїм внутрішнім голосом. А коли читаєш поезію, то вже втретє отримуєш порцію насолоди та вражень. Я люблю такий творчий процес, коли так поетапно народжується твір.

Пора з весни тікати в зиму,

Яка сховалася за рогом

І так легенько і незримо

Лишила нас таких убогих

 

Та чари є й вони в Карпатах

Тут час готовий розвертатись

Лишилось пазли позбирати

Гайда в дорогу – у Карпати!!!

 

  • Які у Вас плани на найближчий час? Ми краєм вуха чули про якусь аудіокнигу

Якраз в Уричі в мене закралася ідея створити ще одну поетичну збірку. Але це на далеку перспективу. Вона, мабуть, буде називатися «Поезія світла». Чому така назва? Тому що фотографія – це картинка, намальована світлом. І ця збірка поезій буде продиктована власне фотографіями. Щодо аудіокниги, то це не буде прем’єра. Це інший формат уже відомої збірки «Неформат?», яка вийшла минулоріч. Це пропозиція від Львівського осередку УТОС. Керівник Любов Кукурудза запропонувала такий варіант. На жаль, серед нас є люди, які звичним методом не можуть прочитати поезію через проблеми з зором і це є своєрідний спосіб розширити аудиторію. Ми вже таке практикували з книгою Віктора Винника «90-60-90». Ця книга вже є записана, правда ще не презентована. Цінність тих книжок у тому, що автори безпосередньо начитують власні твори. Пригадуєте «Я Побєда і Берлін» Кузьми Скрябіна?

  • Чи цікавитеся Ви творчістю інших письменників і коли востаннє були на їхній презентації?

Нещодавно був на презентації мого друга зі Львова (яка є родом з Трускавця) Лілії Кравченко. Також вдалося побувати на презентації Мирослава Дочинця під час його відпочинку у Трускавці. Ну і зовсім свіжі враження від перебування Лариси Ніцой (що є родом з Кіровоградщини, а нині проживає у Києві). Якщо будуть ще запрошення, то радо відвідаю такі презентації. Люблю творчі спілкування.

  • А чи часто Вас запрошують на радіоефіри?

Якось в етерах буваю частіше як співак Я-Рек. Та в останній період мав запрошення і як поет. З останніх етерів мав запрошення на радіо «Франкова Земля» у Дрогобичі і на радіо «Голосі Прикарпаття» у Старому Самборі.

  • Чи багато у Вашій збірочці світлин, на яких зображено місто Стебник?

Є такий напрям у фотографії як Сталкер. Це фотографування закинутих приміщень. Стебник ще донедавна був цікавий, поки не розібрали калійний завод. Врятувати, на жаль, цю локацію вже не вдасться. Тож фотографуємо в інших містах. Скажімо, подібна локація є на території старого закинутого цукрового заводу в Самборі. Там багато цікавих місцин для різних жанрів фотографії. Звісно, було б добре, щоб все було офіційно і перед фотосесіями читалися правила техніки безпеки. Те, що ми там побачили, як діти вештаються небезпечними місцями, дуже насторожує.

Стебник, будучи в руїні, втрачає руїни. Щоразу стає менше місць, які можуть творчо надихнути. Навіть ця ж Саліна. Ми, по-перше, не знаємо, хто власник. По-друге, народ у місті Стебнику неоднозначно реагує на людину з камерою.

Salina

Якщо йдеться про поезію, є мікрорайони в Стебнику, які надихають на її створення. Останній вірш присвячений мікрорайону «Забівка». Є такий твір «Місяць у гості», правда він опублікований тільки на порталі «Проба пера». Тож полювання на місяць просто так не минає.

Трохи домашньої лірики :)

----------------------------------

Над Забівкою місяць сходив

Спав він в тій стороні за Гаями

Розбудили зірок хороводи

Видно тут цікавіше є з нами

Він тихенько плив та до школи

Зачепився за комин сусіда

Він, як ми, діждався погоди

Й розглядає нічні краєвиди

Йому там з висоти добре видно

Як Болехівці сплять а у лісі

Якого зголили і стидно

І нема на то компромісів

Він для нас спогад мав розказати

Про лази і красиві косулі

Що колись любили ці шати

Тепер ліс нам показує дулі

Потім так через гілля саду

Він подався на Панську Гору

Пригощали тут виноградом

Але там хтось манив у комору

Тож на ніч буде спів і гуляння

Від добірного самогону

Чи дійде місяць наш до світання

Чи засне на пів перегону

А для нас залишились зорі

Й перші півні сварилися з нами

І ось так у спокою морі

Ми стрічалися вечорами

Знову вечір і місяць сходить

Ми запрошуємо до столу

Він соромиться вже по ходу

І ховається за стодолу

04.01.2021

 

До речі, цей місяць дуже схожий до поезії «Місяць» Казимира Вєжинського, польського поета, що родом з Дрогобича.

 

  • А як Ярек ставиться до творчих експерементів, чи не боїться експерементувати?

Взагалі я прихильник якихось нових ідей і віянь. Щось нове завжди цікавіше ніж консервативна класика. Скажімо, минулого року вперше вдався до творчого експерименту щодо перекладу власної поезії на інші мови. В ідеалі мрію про англійський переклад, та, наразі, серед друзів маю хорошого перекладача на польську, (ваша покірна слуга і мій інтерв‘юєр - Ганна Іваночко), яка власне зробила уже декілька поетичних перекладів, як віршів так і пісні «Старий Оркестр», який уже встигли спрезентувати у відеоверсії.

Ja

  • Ми пригадуємо, коли на Новий рік Ваш район відмежували на два дні від електрики. Тоді Ви також гнівно взялися за перо.

Так, є така поезія про відсутність світла. Це також сатира, породжена особливостями побуту рідного міста.

 

За дві години Новий Рік

І так мене на сміх приперло

Романтикою нас допік

Коханий львівобленерго

 

Сиджу в пітьмі лежу в пітьмі,

А було йти все ж на Говерлу

Там зорі місяць дощ і сніг,

Але нема обленерго

 

  • Вашому прізвищу знову хтось присвятив поезію. Нагадайте нам, хто є автором цих рядків . Вас там ще так гарно назвали «БАРДУ Я-РЕКУ»

 

БАРДУ Я-РЕКУ

Гей-гей, воли! Чого ж Ви встали?

Степан Руданський

Були в одній кошарі,

Що звались в есесер,

Розпались на отари

Союз «незламний» вмер.

Воліють знов настати, –

В єдиноруські сни.

Та ми вже стали, брате,

Крутіші барани.

Характер круторогий.

Відточують в борні.

Бо звір пре із барлоги.

Війною, день при дні

Стаємо надто вперті

За український світ.

І битимемось смертно.

Щоб жив козацький рід.

Лоби стулімо щільно, –

Кремлеві не зманить.

Щораз, то більш стосильні

Вкраїнські барани.

І виплекаємо рУно,

Національний зміст.

Який би гад не сунувсь.

Який би звір не ліз.

Сповна дістане в ніс.

Адже ми твердолобі…

 

          Однозначно приємно, коли є про вашу поезію якийсь відгук. Багато книжок розійшлося. Хтось читав, хтось не читав. Хтось передзвонив, сказав свій комплімент. Коли відгуки оформляються в поетичну складову, приємно та неочікувано подвійно. Очікувано було від Лілії Кравченко. Її поезія вже написана і вийшла в якійсь збірці. І такий же відгук отримав від нашого краянина, трускавчанина та громадського діяча В’ячеслава Умнова. Там такі побажання, крилаті думки, глибока філософія. Одним словом, приємно було це отримати.

 

  • Хто є Вашим читачем?

Мені важко ідентифікувати при такому маленькому тиражі, хто є моєю авдиторією. Треба робити висновки після того, якщо б зробився продаж бодай з тисячі примірників. Зараз моя аудиторія – це мої друзі, знайомі, колеги. можливо, якісь поети, письменники, той, хто вважає себе моїм конкурентом. Наразі, я на старті пошуків своєї авдиторії.

  • Чи правдою є те, що Вашу поезію вже цитують напамять?

Дуже емоційне було прочитання вірша напам’ять п. Любою Кукурудзою у Львові (поезія «Спогад»). Ольга Павловська також гарно прочитала на першій презентації у Дрогобичі. Тобто однозначно було цікаво почути неавторську інтерпретацію поезії. У будь-якому випадку вона буде класною.

  • Чи на Ваших презентаціях були присутніми родичі?

Так були. Але дуже рідко. У Трускавці це була моя рідна сестра Оксана. І у Львові також були присутні дві мої сестри. Це було мені дуже приємно ну і важливо, оскільки підтримка рідних в таких відповідальних моментах на вагу золота.

  • Чи плануєте Ви робити другий тираж збірки?

Якщо знайдеться спонсор, то однозначно робитиму ідентичний варіант. Якщо творитиму щось нове, то це вже має бути нова збірка з новою концепцією. Після останньої поїздки на Урич виникло бажання створити збірку під назвою «Поезія світла». На разі є п’ять – сім поезій, які продиктовані світлинами. Цього, очевидно, ще недостатньо для повноцінної збірки, тому її вихід – питання часу.

  • Чи має значення зовнішність книжки?

Має дуже важливе значення, оскільки засобів виокримети її серед інших не так багато: розмір книжки, шрифт, верстка і якась оригінальність в графіці. Я свідомо пішов на поєднання презентації світлин та поезії. Таким чином, відбулася презентація, як фото так і поезії. А окремо робити кожну з презентацій – це буде набагато дорожче. Власне, така концепція стала унікальністю цієї збірки, адже усі фотоілюстрації автора, а ілюстрації розділів юної художниці Вікторії Кравченко.

  • Чи плануєте Ви колись зробити свою виставку світлин?

Маю велику мрію зробити виставку міських світлин. Особливо багато фотографічного матеріалу по Трускавцю. Мрію також і про Львів. До речі, мій друг Микола Козлов, фотограф зі Самбора, цьогоріч планує робити вузькопрофільну фотовиставку у Львові. Сподіваюся, усе вийде і це стане репетицією для власної фотовиставки.

  • Ви були ініціатором створення групи «Пять світлин про місто». Що саме підштовхнуло Вас до відкриття цього проєкту?

Відверто, не очікував, що цей проєкт отримає широку авдиторію і такий масштаб. Ідея групи – демонструвати автентичність кожного окремо взятого міста та його душі. Таким чином, намагався пробудити рідне місто в боротьбі за свою ідентичність. Відверто орієнтувався на наш регіон і не більше. На жаль, наші містяни дуже пасивно до цього поставилися. Але за те прокинулися інші. Навіть, коли я їду в Старий Самбір чи Самбір, мене питають, а хто ту ідею придумав? Сьогодні з групою вийшли вже за межі України.

  • Хто Вас запрошує на конкурси?

Як правило, на конкурси ніхто нікого не запрошує. Шукаємо самі, подаємо роботи. Це частково інструмент маркетингу заявити про себе, як про фотографа. Самому приємно отримати якісь точки відліку, отримати відповідь на питання: хто ти і на що ти вартий? Нещодавно отримали сертифікат про те, що увійшли в ТОП 18 фіналістів Міжнародного конкурсу. Звичайно, це не є фінал, звичайно – це не супер перемога. Але усвідомлення того, що фотографів було заявлено зі 120 країн світу, і було подано 12 000 світлин, це вже – велике досягнення, як на мене. Це не межа і не верхня планка. Це старт, тому працюємо далі…

  • Чи маєте Ви замовлення ?

Останні періоди – так. Ніколи не міг подумати, що у своєму житті буду професійним фотографом.

  • Чи важко бути поетом? І що Ви побажаєте всім поетам?

В комерційному плані поетом бути важко. Це не є заробіток. А за станом душі – дуже класно бути поетом. Той, хто вже пише поезію, він не писати не може. Це вічний стан душі. Як би він не писав, що б він не писав. Я б порекомендував: якщо пишеться, то пишіть. Ніколи не відкладайте на завтра. Тому, що кажуть: Бог дає, Бог може і забрати, якщо не використовувати цей талант.

  • У чому проявляється Ваше новаторство?

Бути новатором – це ризик. Повернемося до прикладу з Ларисою Ніцой. Вона розповідала про книжку «Дві бабуськи у незвичайній школі або Скарб у візку». Тут вона вдалася до новаторських моментів, які ледь не похоронили її тираж. Насправді, вона пішла по лезу рентабельності, по лезу змісту. Вона, й справді, могла не знайти виконавця, який би зміг взятися за цю роботу. Тому будь-яке новаторство є ризикове. Щоб на такі речі йти, треба мати добрий фундамент. Пані Ларисі поталанило з двома моментами: по-перше, розкручене її ім’я і, по-друге, – це її талант переконувати. Вона є чудовим модератором.

Офкул

Наш експеримент вилився у вартість книги. Нічого такого атипового не відбулося. Якби ми пішли по класичній схемі, то ця книжка була б в три-чотири рази дешевшою. Але вона б не була такою цікавою. Була б загублена повністю концепція книжки.

  • Якщо якісний продукт, то люди готові за нього платити. Ми навіть дивимося за ціновою політикою книг Ніцой. Усі просто переконували: та ні, максимум сто гривень можна дати за дитячу книгу. Тим більше в наш час… 250 гривень…

Знову ж таки питання маркетингу. Якщо письменник є брендовий, він розкручений, тому й знає ціну своїм книгам. Мені до того, щоб бути рентабельним поетом, треба ще багато працювати.

  • Пані Лариса наголошувала на тому, що, коли написала свою першу книгу, вона вже називала себе письменницею. Нині вона є авторкою сімнадцяти книг. Коли Ви себе відчуєте справжнім автором?

На цьому первинному етапі, чесно, я себе б мав вважати великим поетом. Але, насправді, самокритично розумію, що одна збірка – це є лише старт. Щоб себе справжнім поетом вважати, треба дуже багато працювати.

  • Пані Лариса казала, що в неї є велика мрія – це піти в садочок і писати книжечки. Вона мріє зануритися в пледик – і творити для малечі улюблені казки, продовжуючи творити справу її життя. А про що мріє Ярек?

Пані Лариса це сказала з точки зору письменниці. Я ж мрію також займатися своєю улюбленою справою. І ця справа мені однозначно приносить задоволення. І друге, щоб вона мені приносила якісь прибутки. Цю творчість маю якимось чином виправдати перед родиною. Тобто погоджуюся на 100% з нашим іконописцем Левком Скопом, який завжди любить повторювати: «Треба в житті все робити в кайф».

  • У 1999 році п. Лариса переїхала з Кіровоградщини до Києва. А чи планує Ярек змінити своє місце проживання? Чи такий крок є можливим попереду? Чи Ярек – корінний стебничанин до кінця?

Ярек в пошуках. Ярек космополіт. Ярек любить подорожувати. Ярек обожнює мандрувати. Ярек любить потяги. По-доброму заздрю ведучим передач про подорожі. Дмитру Коморову. Оресту Зубу (львівському блогеру). Хлопці отримують і задоволення від улюбленої справи, і плюс ще й непоганий гонорар. Отаким макаром мені б дуже імпонувало. Ну, і мушу визнати ще таку річ, що велике місто – це великі можливості. Реалізуватися в маленькому місті творчій людині є дуже важко. Це такі реалії. Після того, що сталося з територіальною реформою, я в роздумах, куди рухатися далі.

  • Ярека більше знають у рідному місці чи, можливо, його знають більше в Дрогобичі, Трускавці, Самборі, Львові? В якому місті найкомфортніше себе почуває Ярек?

Відверто не знаю, де мене і як люблять. Але, якщо брати по презентаціях, то найбільша кількість, навіть неочікуваних, відвідувачів була все ж у Трускавці. Трускавець в моїй творчості відіграє особливе місце. Там творчість й починалася. Там вдалося вийти на дещо вищий рівень. Був поштовх, була підтримка. Це була найкрутіша презентація. Вона пішла не за планом. Було дуже багато творчих експериментів. А в рідному місті презентації так поки і не відбулося.

  • Але видно, що у Вас є нотки ностальгії за Стебником.

Ситуація в місті не завжди сприяє ліриці, радше критиці, сатирі. Аналогічно цей етап пройшов і Ярек. Донедавна були лише критичні поезії про рідне місто. Та усе змінилося після того, як почув один чудовий вислів: «Не сміти в гнізді, з якого ти вилетів». Особливо його зміст став актуальним, коли розпочалася територіальна реформа. Це був такий історичний шанс для рідного міста, який ми, на жаль, проґавили. Місто стало тим, чим воно є. Ми могли мати шанс на «світле майбутнє». Був шанс на розвиток, на покращення інфраструктури. Ми могли стати повноцінним містом. Саме з тих міркувань створювався проект «П’ять світлин про місто», який успішно підтримали інші міста. Та, на жаль, бій програно. А після бою кулаками не махають.

  • То все ж планує Ярек зробити презентацію у рідному місті?

Однозначно, хотілося б щоб така зустріч відбулася, але знову ж, враховуючи усі обставини, мало вірю у її реальність.

  • Якою була остання пісня, яку Ви написали?

Остання пісня – це «Спогади про Львів», написана у грудні 2020 р. в контексті останньої поетичної збірки «Неформат?». Це була пісенна інтерпретація поезії «Спогад».

  • Чи були такі у Вашому житті випадки, коли люди підходили до Вас з проханням написати на готовий текст музику.

Були такі випадки. Були у практиці спільні пісні на інші тексти. Можу пригадати спільно написану пісню на слова композитора Василя Сторонського «Театральне кохання». І ще згадую спільну роботу на слова чудової поетеси з Миколаєва Юлії Цар. Насправді, я вперше стикаюся з таким явищем, коли відкриваєш текст, а там готова музика закладена в поетиці. Нічого не треба вигадувати. Один з таких хороших поетів з хорошою мелодикою є наш земляк, колишній журналіст, стебничанин Богдан Британ.

  • Хто ще, окрім Вас, виконує Ваші пісні?

Важко сказати, оскільки пісні свої не роздаю. Пригадую, наша землячка Світлана Добрянська виконувала мої пісні. Мою різдвяну колядку виконував хор, а потім її підхопила Іванка Павлик. До речі, зробили дуже гарну версію на студії у Львові.

 

Ще раз вітаємо Вас з Днем поезії та бажаємо Вам творчих успіхів!

Jarek

Фото дня

Анонси подій

<<  <  Жовтня 2021  >  >>
 Пн  Вт  Ср  Чт  Пт  Сб  Нд 
      1  2  3
  4  5  6  7  8  910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Real time web analytics, Heat map tracking

Погода